Михайло Ткаченко

Спочатку обираєш собі цивілізацію, світ. Визначаєшся, хто ти є?
Тут допомагає виховання, історія, сприйняття історії, її аналіз. Далі - остаточний вибір цивілізації! Аще визначаєшся, якою бажаєш бачити власну державу, якщо визначився, що твій світ - Україна. Україна є різна (на превеликий жаль): Українська та зросійщена. От і обираєш собі Україну!

Керувати

Станіслав Федорчук

Станіслав Федорчук
Думаю, існує безліч шляхів до того щоб стати українцем. І на жаль, не менше аби втратити свою ідентичність. Ми живемо наразі в умовах війни, коли чимало людей, які багато років були громадянами, в яких є паспорт України, прокинулися для того аби стати українцями. Часто наводжу приклад Леоніда Мосендза, який на початку Першої Світової був російським офіцером-малоросом, шанувальником Російської імперії, а в 1918 році вже у лавах армії Петлюри. Таке я бачив на прикладі своїх знайомих. Найпарадоксальніше, це історія про одного з засновників "ДНР", який не тільки не підтримав спецоперацію "Російська весна", а пішов зі зброєю воювати за Україну. Рядовим добровольцем.

Оксана Зайцева

Oksana Zaytceva На самперед це всмоктується з молоком матері! Мене зробило свідомою українкою виховання у родині. Мені батько ще в 80-х ріках, коли була можливість не вивчати українську мову казав: « Ти УКРАЇНКА. Тому ти повинна знати свою мову!» Дітей зі східної України треба вивозити в Карпати, організовувати патріотичні табори, щоб вони ковтнули карпатського повітря і «інфікувалися» « Бандерським синдромом»!!! ))))

Іван Богдан

Дивно, але майже аналогічне запитання нещодавно було задано мені одною іноземною особою. Відповідь була приблизно така: я люблю свою землю, річки та гори, степи та ліси. Мирна, квітуча, чарівна Україна. Але коли на неї прихали російські танки – я став справжнім українцем. Українцем в крові, пилу, вогні і зі зброєю в руках!!! Я перетворився з «трутня» в захисника своєї землі!

Володимир Філіпов

На мій власний погляд, перший крок - це розуміння історії своєї країни, бажання знати її та потрібність ділиться знаннями з іншими.
Без історичної пам'яті неможливо бути українським громадянином, і справи тут не в «національній приналежності», а в приєднанні особисто кожного до соборної спільності - до Соборної Незалежної України.

Микола Дзюбінський

так само, як стають словаком, чехом чи поляком :) власне, приналежність до мовно-етнічної спільноти - якщо коротко.
- а якщо ширше?

- ну від малечку - живеш-слухаєш-стаєш. :) власне, не обов'язково змалечку: наприклад, мій тато виховувався мамою-словачкою в селі на Волині, де були словацькі русини, залишки чехів, їден москаль..
але "усереднене" середовище було ридзо українське - тому він _тоді_ вже до певної міри формувався як українець. а от в армії став "русскім" - (амбівалентність в молодому віці - вона така).