Маруся Васільєва

Ми переїхали в Україну, коли мені було плюс мінус 11 років (от не повірите, не пам’ятаю точно). Просто в Сочі, де ми жили раніше, жити вже стало складно… А в Харкові були батькові друзі, друзі друзів і купа ВНЗ, в які мене збиралися вчити.
Мені все було дивно спочатку. Написи українською. Панчохи там всякі, шкарпетки. ПЕРУКАРНЯ.
Від вивчення української мови мене звільнили. Але літературу залишили. Я до сих пір пам’ятаю напам’ять “Хіба ви знали паничі” і “В нього очі, наче волошки в житі.