Маю особисту історію про справжню дискримінацію особисто себе. В дитинстві. До того ж ускладнену тим, що я не тільки не знала тоді ще самого слова дискримінація, але й взагалі не розуміла, що відбувається навколо мене.
Почну з того, що я маю унікальний випадок для нашого міста. Так сталося, що за родинних обставин, а саме через розділення моїх батьків за совєтським розподілом - тата залишили працювати в Харкові, а маму, одразу після тримісячної декретної відпустки, відправили працювати інженером на хімічний комбінат десь у тоді Дніпропетровській області з проживанням у гуртожитку, а я виховувался у бабусі. Виховувалася українською мовою, ходила до українських ясел, потім українського садка. Заговорила українською. Російську не знала взагалі.
