Анатолій Родіонов

"Я розкажу про свою мотивацію. Я травні 2015 року я став командиром 13 омпб. Коли командир віддає накази то підрозділи чи окремі військові мають їх виконувати. Я віддав наказ молодому тоді командиру 1-ї роти, капітану Косенко Сергію, про висунення роти на передок. З часом ротний мені доповів, що рота відмовляється виходити. Я поїхав в підрозділ( на опорник) і побачив розвалену і напівп'яну роту. Зі строю до мене звернулися з питанням - "А яка буде наша мотивація?" Я сказав: "Я не знаю яка у Вас мотивація і чого Ви взагалі прийшли, якщо задаєте таке питання, але я скажу яка в мене мотивація! У мене в Красноармійську родина і домівка. Якщо я піду звідси, з напрямку Артемівськ - Горлівка, то хтось з тих, хто там стоїть, між Донецьком і моїм містом також може підти, або не витримати! Оце така в мене мотивація!" Тоді я взяв двох своїх довірених хлопців, ротного 1-ї роти і виїхав на місце мабутнього ВОПу від роти. Ми стали і видовбали перші два окопи для стрільби стоячи в сланці і повернулися. Тільки одне я сказав ротному: "Передай бійцям, що якщо вони і зараз не вийдуть, то я їх за людей рахувати не буду". Буквально через 10 хвилин розпочалася сильна злива. Чесно кажучи я через це був пригнічений. Яке ж моє було здивування, коли по рації вийшов на мене ротний і попросив дозволу колоні на рух. Вони... Ці золоті хлопці-українці, погрузилися під зливою і виїхали на ВОП, де крім двох окопів більше нічого не було. Я тоді зрозумів, що це вже мій батальйон, мої діти, яких я за 8 місяців усіх, крім одного, зберіг. Оце і є мотивація!"

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1832446536795634&set=a.479663955407239.116013.100000909172681&type=3&theater

Анатолій Родіонов - мешканець Покровська Донецької області. Ми познайомились з ним у фейсбуці ще у квітні 2014-го, коли місто було окуповане, він давав точну інформацію про стан справ у місті. Анатолій - офіцер, сапер, ветеран війни в Афганістані у складі 345 повітряно-десантного полку. Він багато допоміг як волонтер при заході українських військ до Покровська, це був вчинок, бо тоді ще не так багато місцевих насмілювались відкрито допомагати військовим. А потім і сам у 50 років пішов на війну. У 2015-му його призначили на посаду командира 13-го батальону, де було багато випадків порушення дисципліни та невиконання наказів, у підрозділі було чимало скандалів. Але Родіонов зуміг власним прикладом та авторитетом все змінити. Зробив батальон знову боєздатним. Сам Анатолій - переконаний патріот України, зараз у запасі, працює адвокатом..

 — разом із Анатолій Родіонов.