Був російськомовним київським підлітком. У 23 роки почав говорити українською . На це мене надихнули класні тексти популярних тоді рок-гуртів «ВВ» та «Брати Гадюкіни». Мій вибір української мови для щоденного спілкування був імпульсивним кроком, свідомим цей вибір став трохи пізніше.
Спочатку мої друзі (виключно російськомовні) дивувалися цьому і підколювали мене.Але я на це не звертав уваги, мені подобалося говорити українською, хоча спочатку це був суржик. Але це мене теж не сильно хвилювало. Я почав писати тексти до своїх пісень українською, потроху з’являлися нові україномовні знайомі та друзі. Я не пам’ятаю, щоб були якісь труднощі в переході на українську, а якщо і були, то я не та людина, яку зупиняють будь-які труднощі. Труднощі мене стимулюють ще більше.
Порада для тих, хто хоче перейти на українську — треба починати говорити нею в побуті і щодня. Спочатку це може бути незвично, але за дуже короткий час це минеться. Головне говорити українською будь-де і будь з ким, і не переходити на російську, якщо вирішили цілий день говорити українською, наприклад. Також не варто бути дуже серйозним, мова — це не муштра. Важливо отримувати задоволення від цього процесу. І не боятися помилок .
Немає коментарів:
Дописати коментар