Зараз доречно висловлююсь від себе особисто:
Так, мені соромно, що російська - моя рідна мова зараз, а насправді дуже із давно, є мовою окупантів України!
Тому я сгоден робити помилки в публічному просторі, але свідомо спілкуюся українською.
Тім більше, коли це стосується спілкування на державному рівні, з державного джерела інформаційного потоку, особливо в такий складний час як зараз.
І тут питання не в тому хто витратив на що гроши, не питання в тому що хтось в не повазі до інших мов на яких можливо спілкуватися нам. Для мене це повага до моєї батьківщини, до тих хто боровся за незалежність, та загинув за це.
Вибачайте за пафос, але я висловив свою властну думку, яку відчув вперше теж в 2015, коли вперше був в Тернополі, та потрапив в музей політв’язнів. Сподіваюсь богато хто розуміє про що я ...
Сподіваюсь я зрозуміло висловився. Та і вибачаюсь за помилкі яки я роблю українською, але я продовжу спілкуватися саме так, бо важаю це моїм власним внеском в незалежность України, яку ми так прагнемо захистити від навали окупантів, які нажаль проміж себе спілкуються на моїй рідній мові - по-руський!
Боротьба триває досі! В кожном з нас триває, особливо треба до той боротьби за властну незалежність, в собі нам підтримувати щодня, і мова в цієї боротьбі це зброя!
Слава Україні
Немає коментарів:
Дописати коментар