У мене приблизно так: в графі національність - все складно.
Щоб спростити, вважаю, що українцем мене зробив паспортний стіл і воєнкомат.
Може здаватися, що паспорт і інші бамажки - формальні ознаки, що не мають ваги,
головне - щось мати у душі. Ну, але для мене в силу виховання й походження
питання стоїть саме про те, щоб ставати українцем. Зовсім не очевидним є
рішення залишатися тут, платити Україні податки, чекати повістки, користуватися
послугами цієї держави й у силу умінь вкладатись у розвиток тутейшого
суспільства.
І ще про те, що сприяє цій моїй особистій українізації:
реальні та віртуальні спільноти,
до одної з яких і ви, пане Володимире,
належите. Дружина з Волині. Захоплення Антоничем і ще кількома авторами.
Нелюбов до імперщини..
Немає коментарів:
Дописати коментар