в дитинстві вільно говорив двома мовами. В Києві більше
російською, в Ірпені, куди їздив влітку, українською. Зрозумів, що це дві
різних мови, коли в школі (конечно же "русской", їх в Києві була
переважна більшість) мені почали виправляти "простонародние слова",
тобто локальні українізми. Дуже здивувався, коли пізніше поїхав з батьками в
Росію і зустрів там правдивих моноглотів. Думав, що вони приколюються, коли
кажуть, що не розуміють української.
Далі придивився, що вони себе і поводять
якось інакше. В книгах пишуть, що радянські люди всюди однакові. А тут... щось
не те... Отже, десь років в 8-9 вже здогадувався, що радянський народ то одне,
а українці то інше. А до політичного українства дійшов вже дорослим, коли в
Києві почались легальні рухівські збори...
Немає коментарів:
Дописати коментар