Довго спостерігала за усіма цими процесами і
зрозуміла, що людина не почне замислюватися над питанням своєї ідентичності,
поки не увійде у пряме зіткнення з ворогом. У нашому випадку - з представниками
руського міра. Ти приходиш до них несвідомий і з білим пушком на потилиці,
повний зефірних ідеалів. А вони у мент визначають твою породу й починають нищити.
Якщо ти сидиш десь у Луганську все життя, а у Москві був тільки в глибокому
дитинстві, бачив лише Мавзолей та ковбасу, то звісно, ти не можеш себе
усвідомити українцем.
Ну а якщо ти до Москви їздиш щороку, там у
тебе багато друзів, всі справи, тебе там знають і люблять, і це для тебе - наче
якесь свято, і ти не відчуваєш ані дискомфорту, ані зверхнього до себе
ставлення, і це триває вже десятки років - вітаю, ти визначився. Ти - не
українець.
Хоча до деяких доходить, як до Мазепи.
Немає коментарів:
Дописати коментар