Вадим Міщанин

Було дуже давненько, коли зі старшою сестрою все літо проводили в селі на Київщині у дідуся та бабусі. Та якось завжди переходили на українську, а потім поступово, по приїзді у Запоріжжя, десь із місяць налаштовувався на руську, бо на жаль стикався що будуть обзивати "колхозніком". А те рідне, батьківське село , нещодавно дізнався, дякуючи інтернету, засновано у 1549 році, та було приписано до Білоцерківського козацького реєстрового полку. Назавжди запам'ятав, що коли виповнилося сім років, мій дід Ґриґор Корнійович зі словами "Що козаче, треба на коня сідати", посадив на коника, провіз метрів з п'ятдесят та зняв з коня, і провів свій обряд... Отак воно і було, то рідна українська, то "городська руська"!